Падiння у форму

У світі, який дедалі більше формує технологічне трансцендентне буття, смерть більше не сприймається як неминуче завершення життя, а радше як додаткова опція. Моя робота «Падіння у форму» ставить запитання: що означає очищення або стирання «органічних» аспектів людського досвіду? Вона пропонує радикальний розрив — відрив від біологічного часу, від успадкованих обмежень і, можливо, від самої колективної історії. Але якими є наслідки такого розрізу? Які форми існування — і співіснування — ми залишаємо позаду? Чи не очищуємо ми себе від найвищої людської умови — смертності — і разом із нею не розриваємо глибинний зв’язок із життям, сенсом і природою?