Ми маємо створити українську архітектуру разом з українським підприємництвом

Інтерв’юер: Розкажіть, будь ласка, які нині спостерігаються тенденції в містобудуванні та відновленні міст, які постраждали від воєнних дій?

Олег Дроздов: Сказати щось однозначне складно, тому що процеси дуже фрагментовані. Я не можу сказати, що відновлення йде повсюдно або системно. Швидше ми маємо досвід, який більше нагадує реагування на стихійні чи екологічні катастрофи. Це завжди складне, багатогранне питання.

Варто визнати, що є як позитивні, так і негативні приклади. І ми маємо навчатися з усіх джерел – як із практики, так і з критичної теорії.

У нашому випадку проблема набуває унікальності, тому що ми маємо справу з наслідками війни. Відтак нам потрібно вибудовувати специфічну, спеціально сконструйовану стратегію. Це не може бути шаблонна схема — потрібна глибока локалізована робота.

Інтерв’юер: На тлі цього — чи допомагає цифровізація в організації процесу відбудови, проєктування, адаптації?

Олег Дроздов: Так, цифровізація вже багато чого зробила позитивного у нашому житті. Це — інструменталізація процесів, яка значно покращує якість нашого повсякдення.

Ми вже звикли до того, що цифрові технології допомагають нам не лише проєктувати, а й аналізувати, стимулювати, прогнозувати. Це вже не новинка, а невід’ємна частина професійної діяльності.

Інтерв’юер:Поговорімо про вашу Школу архітектури. Ви часто наголошуєте на поєднанні теорії та практики. Наскільки цифровізація інтегрована у навчальний процес?

Олег Дроздов: Безумовно, ми живемо в технологічному світі — і готуємо студентів до ще більш технологічного майбутнього. Але важливо пам’ятати: технології мають сенс лише тоді, коли вони інтегруються в систему цінностей і методології.

Ми вчимо працювати з цифровими інструментами, з геодезичними та екологічними даними, з даними про зміну клімату, матеріали, мобільність тощо. Все це — різні шари, з якими архітектор має вміти працювати. І наша задача — навчити цьому системно.

Інтерв’юер: Які переваги та виклики ви бачите у комунікації між архітектурними Школами та будівельними компаніями? Чи можлива тут синергія для швидшого входу молодих архітекторів у професію?

Олег Дроздов: Так, я постійно говорю про це. Одне з ключових завдань академічних та дослідницьких інституцій — створювати нову економіку та нові технології разом із підприємцями. Це про взаємодію, про спільну розробку матеріалів, конструкцій, логік проєктування.

Ми маємо будувати свою матеріальну базу, власну платформу, з якої народжуватиметься українська архітектура. І вона повинна творитися не в ізоляції, а разом з українськими виробниками, девелоперами, будівельними компаніями і суспільством загалом. Це і є шлях до сталого розвитку.

Інтерв’юер: Як продовження — чи сприяють архітектурні та девелоперські конкурси цьому процесу? Чи це радше про конкуренцію?

Олег Дроздов: Ні, зовсім ні. Я переконаний, що конкурси — це про пошук кращих ідей. І дуже важливо, щоб ми думали про архітектуру як про пропозицію, а не даність.

Конкурс — це шанс для відкритого діалогу, для дослідження, для експерименту. І саме в таких відкритих форматах у нас є можливість виявити найсильніші концепції та запропонувати дійсно якісний простір — суспільству, місту, країні.