Ціна безпеки: як не втратити мільйони на елеваторі

Аграрний сектор України – одна з найбільш динамічних і водночас найвразливіших галузей економіки. Як залучити інвестиції, забезпечити технологічний прорив і водночас мінімізувати ризики – про це говоримо з Олександром Яциком, генеральним директором ТОВ «Торнум», яка спеціалізується на постачанні сушильного обладнання для елеваторів.

Інтерв’юер: Почнемо з головного. Які інноваційні технології в аграрному секторі, на вашу думку, є найбільш перспективними для залучення інвестицій в Україні?

Олександр Яцик: Якщо говорити про інновації в контексті елеваторного бізнесу — то, безперечно, найперспективнішими є технології, пов’язані з впровадженням штучного інтелекту в процеси сушіння та зберігання зерна. Це вже не майбутнє, а цілком реальна сучасність.

Зі свого боку, як компанія-постачальник сушильного обладнання, ми зосередилися на одному з ключових викликів — запобіганні пожежам. Ми вже впровадили в Україні унікальне рішення, яке забезпечує 100% безпеку, тобто повне усунення ризику пожеж на елеваторах.

Це надзвичайно важливо, адже ще донедавна пожежі були однією з основних причин втрати обладнання. За нашими даними, близько 50–60% сушарок, збудованих раніше в Україні, зазнавали пошкоджень саме через займання сировини всередині.

Тепер ми можемо гарантувати, що інвестиція у будівництво — а це завжди довгостроковий проєкт — буде надійно захищена. І це вже реальний привід для інвестора зайти в сектор.

Інтерв’юер: Дуже цікаво. А як сучасні технології можуть допомогти зменшити залежність України від експорту сировини і сприяти розвитку переробки?

Олександр Яцик: Тут усе доволі логічно. Для агровиробника першочергове завдання — якнайшвидше повернути вкладені кошти. Тому він прагне виростити і одразу продати продукцію.

Однак із появою можливості довгострокового зберігання ситуація змінюється. Виробник вже може обирати найвигідніший момент для продажу або ж — що ще вигідніше — спрямовувати сировину на глибоку переробку.

Зберігання й доробка — це прямий шлях до створення доданої вартості. У результаті виробник отримує більший прибуток, з’являються нові робочі місця, зростає інфраструктура, а держава — відповідно — отримує більше податків.

За останні 10 років інфраструктура для зберігання та переробки виросла на 25–27%. Але потенціал ще далекий від вичерпання.

І ще одне. Дуже важливо, щоб фермер мав інвестиційний горизонт хоча б у 2 роки. У такому випадку він вже не думає лише про швидкий продаж, а має змогу створити справді якісний, конкурентний продукт із високою доданою вартістю. І це стосується не лише переробки, а й сучасного зберігання.

Інтерв’юер: А чи бачите ви розвиток переробної галузі в Україні?

Олександр Яцик: Так, і він доволі стрімкий. Якщо порівнювати з ситуацією 10-річної давнини, кількість переробних підприємств зросла в 3–4 рази.

Це вже не просто окремі приклади — це системна тенденція. Бізнес побачив, що переробка — це не лише довше, але й значно вигідніше. І ця динаміка, я переконаний, тільки посилюватиметься.

Інтерв’юер: А чи існують зараз в Україні механізми, які стимулюють аграрний бізнес інвестувати в енергоефективні рішення?

Олександр Яцик:Так, цей напрям зараз розвивається дуже активно. Якщо раніше практично всі сушарки працювали виключно на природному газі, то сьогодні 30–35% господарств вже перейшли на котли, що працюють на альтернативному паливі.

Енергоефективність більше не звучить як мрія — це вже новий стандарт.

Що стосується електроенергії — дедалі більше підприємств встановлюють сонячні та навіть вітрові електростанції. І це вже не винятки, а тренд, який зростає з року в рік.

Інтерв’юер: Які основні бар’єри, на вашу думку, заважають ширшому впровадженню новітніх агротехнологій в Україні порівняно з іншими країнами?

Олександр Яцик: Перший і найбільший бар’єр — це відсутність гарантій безпеки інвестицій, особливо в умовах війни. Люди бояться вкладати кошти, бо ніхто не може гарантувати, що завтра ракета не влучить в їхній об’єкт.

Другий — дороговартісне фінансування. Кредитні ставки в національній валюті все ще високі, а кредити в іноземній — ризиковані через можливу девальвацію.

Навіть якщо інвестор отримує кредит під 3–3,5% у євро, то продукцію він реалізує в гривні, що означає потенційні втрати на коливаннях курсу. Це також стримує активність.

Інтерв’юер: Але ж в Україні працює програма «5-7-9%» для аграріїв?

Олександр Яцик:Так, програма дійсно є, і вона працює. Але, на жаль, не всі аграрії можуть скористатися її умовами. Умови участі доволі жорсткі, і багато хто не проходить відбір або не відповідає формальним критеріям.

Це ще один фактор, який обмежує розвиток інвестицій у сектор.

Інтерв’юер: І останнє запитання. Як ви оцінюєте перспективу залучення приватних інвесторів до фінансування агротехнологій через механізми державно-приватного партнерства?

Олександр Яцик:Це цілком можливо, і, на мою думку, дуже перспективно. Але є одне ключове «але» — для приватного інвестора головне мати гарантії.

Якщо держава створює прозорі правила гри, гарантує безпеку і доступ до інфраструктури, то інвестиції обов’язково прийдуть.

Однак доти, поки інвестор бачить лише ризики і нестабільність — він буде надто обережним і чекатиме кращих умов.